На південному заході Київської області, в одному з найкращих куточків Поросся, розкинулася Тетіївщина. Площа району – 750 км. Тетіївський район витягнувся з північного заходу на південний схід майже на 40 км. Межує з Володарським та Ставищанськими районами Київської області, Жашківським та Монастирищанським районами Черкаської області, Оратівським та Погребищенським районами Вінницької області.

Тетіївщина – це невеликий мальовничий куточок Придніпровської височини. Середні висоти-200-250 м. Найвища точка 273 м над рівнем моря знаходиться в с. Високе і є другою за висотою на Київщині.

Клімат району помірно-континентальний, м’який з достатнім зволоженням . Тетіївщина лежить у лісостеповій зоні, входить до складу Дністровсько-Дніпровської лісостепової провінції.

По даних науковців інституту Історії Академії наук України, Тетіїв відомий з 1185 року. Назва Тетієва пішла від імені половецького хана Тетія. В слов’янські часи Тетіїв називали Тимошнею.

Вважають також, що назва міста могла піти від слов’янського слова “тета” – західноукраїнське “тьотя”.під час масової міграції українців із заходу на схід могло бути, що хутірець, де поселилась чиясь “тета”, родичі називали “тетів”.

В 1240 році місто було повністю зруйноване татарами, та все таки відродився Тетіїв з руїн та попелу.

В 1606 році Тетієву було надано Магдебурзьке право, згідно якого впроваджувалось міське самоврядування, а міщанам надавались певні привілеї в ремісничо-промисловій та торговій сфері діяльності.

Тетіївці брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 років. Вони сформували сотню козаків на чолі з Феськом Федченком і хорунжим Стасем. Сотня входила до Білоцерківського полку, що в 1648 році визволив Тетіїв.

Під час походу на Волинь через Тетіївську землю проходили війська Богдана Хмельницького, а сам він навіть, зупинявся в Тетіїві.

Залишив свій слід на Тетіївській землі гетьман України Іван Мазепа, постать велика і трагічна. Довгий час вірою і правдою він служив Петрові-І, хоч глибоко в душі плекав надію на звільнення України від російського гніту. Після довгих роздумів він став союзником Швеції. Цю звістку Петру-І принесли В.Кочубей та І.Іскра. але цар їм не повірив, і Кочубея та Іскру було страчено. Страта відбулася на правому березі Росі, біля Кошева. Зараз це місце носить назву «Кочубеєва могила». У липні 1908 року встановлено гранітний обеліск. Це був чавунний хрест із написом “Верным Родине и присяге Кочубею и Искре благодарные соотечественники в память 200-летия мученической кончины их 14 июля 1708 – 14 июля 1908.” Хрест знищений. Лишився постамент.

Тетіївці були активними учасниками гайдамацького руху. 19 липня 1768 року гайдамацький загін на чолі з козаком Серединенком оволодів містечком, розправився з польською шляхтою, а здобуте майно роздав бідним. Після приєднання місцевих жителів до загону утворилось ще кілька повстанських підрозділів. Загін на чолі з тетіївським козаком Фульгульцем зайняв П’ятигори, Кашперівку, Жашків і Житники, а загони Дзяченка і Пташника здобули Погребище і Борщагівку. Повстання було придушене російськими військами, посланими Катериною-ІІ. Польська шляхта вчинила жорстоку розправу над повсталими. Було страчено близько 1000 тетіївців, учасників повстання. На місці поховання між Тетієвом і Росішками виросла висока могила.

Події Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни внесли свої корективи в історичний розвиток Тетіївщини.

В м. Тетіїві в приміщення волості (за мостом через р. Роська при виїзді на Слободу) перебував штаб Першої кінної армії під командуванням С.М. Будьоного. На цьому будинку встановлена меморіальна дошка на якій написано : “ У цьому будинку перебував штаб Першої кінної армії М.С. Будьоного. 2 червня 1920 р. тут на нараді керівного командного політичного складу армії затверджено план розгрому білополяків”.

Тетіївщина тяжко пережила голодомор 1932-1933 років, який почався з січня 1933 року. Найбільша смертність населення припала на березень-червень, втрати у Тетіївському районі становили 27,2% від загальної кількості проживаючих. На 1.01.1934 р. населення Тетіївщини становило 44403 чол., а на 1.01.1934 р. – 32403 чол. За цей період померло 12000 людей. У деяких селах загинуло до 50% жителів. Втрати населення в 1933 р. перевищують у декілька разів втрати на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Велика Вітчизняна війна докотилася до Тетіївщини в липні 1941 р. 17.07.1941 року було окуповане місто Тетіїв. Народні месники розгорнули боротьбу проти фашистських загарбників, створено підпільний райком партії, який очолив Петро Васильович Цвітков.

На фронтах Великої Вітчизняної війни полягло 3400 воїнів-Тетіївчан. Усі вони навічно занесені в “Книгу пам’яті України”.

Тетіївщина – район сільськогосподарський, де основними напрямками визначені виробництво зернових культур, цукрових буряків у рослинництві, та м`ясо-молочний напрямок у тваринництві.

В останні роки на Тетіївщині активізується процес відродження церковних храмів – наших християнських першооснов. Нині в районі діють 19 церков УПЦ та УПЦ КП, ще 2 храми будуються.

У всі часи найбільшим скарбом держави були її люди. Тетіївщина пишається Героями Соціалістичної Праці С.Я.Марченком та М.М.Рижук, Кавалером Ордена Трудової Слави трьох ступенів Щиглем В.Г. Ця земля зростила відомого українського поета і державного діяча Івана Драча, письменників Кирилюка і Кравчука, В.Жураківського і В.Герасимчука, художника В.С.Роголя, майстра образотворчого мистецтва, автора понад 300 живописних та графічних творів С.Яремина, народну артистку України Лідію Мацієвську-Моринець.