Білоцерківський район розташований на Півдні Київської області. Утворений 1930р. Площа 1,3тис. км2. Розташований у межах Придніпровської височини.

Головна річка – Рось (бас. Дніпра) з притоками Роставицею, Кам’янкою, Протокою, Сквиркою.

Білоцерківщина – це назва землі, чия історія сягає корінням у сиву давнину, нараховуючи понад 5 тисяч років.

Як свідчать археологічні знахідки, і донині на територіях багатьох сіл – Мазепинець, Шкарівки, Яблунівки та інших залишились пам?ятки різних епох: городища черняхівської та давньоруської культур, поховання бронзового періоду, стародавній земляний Змійовий вал уздовж Росі, споруджений за наказом Київського князя Ярослава Мудрого.

Ціла галерея історичних подій виникає під уважним поглядом у минуле: будівництво на берегах Росі великого оплоту проти монголо-татар – міста Юр?єва ( попередня назва м. Біла Церква), підписання Білоцерківської угоди між Богданом Хмельницьким і польською шляхтою під час Визвольної війни 1651-1654 років.

Сторінки героїчної слави Білоцерківщини тісно пов?язані з гайдамацьким рухом – Коліївщиною, рухом декабристів. Саме тут члени Васильківської управи Південного товариства на чолі з П.І.Пестелем обговорювали долю майбутньої держави, розробляли плани вбивства царя та повстання Чернігівського полку.

В період капіталістичного розвитку Білоцерківщина стає одним з найрозвинутіших сільськогосподарських, промислових, торгівельних осередків Київської губернії.

Певний вплив на соціально-економічний та культурний розвиток краю мали графи Браницькі – володарі білоцерківських земель кінця XVIII – початку ХХ століття.

Жителі району бережуть добру пам?ять про відомих людей, які побували в краї – О.В. Суворов, Т.Г.Шевченко, О.С.Пушкін, Г.Р.Державін, К.С.Стеценко.

На Білоцерківщині сформувалося військо Директорії, яке відновило Українську Народну Республіку, а через невеликий відрізок часу свою владу встановили більшовики.

Тяжкі випробування лягли на долю жителів району і в роки Великої Вітчизняної війни. 16 липня 1941 року Білоцерківщина була окупована фашистами. В серпні цього ж року на околиці села Блощинці прийняв криваве хрещення студентський батальон, в якому був майбутній видатний письменник України Олесь Гончар. Цей страшний бій описаний ним в романі “Людина і зброя”.

Визволена Білоцерківщина на початку січня 1944 року.

Білоцерківщина – це колиска, яка виплекала багатьох видатних людей минулого.

Село Мазепинці – батьківщина українського гетьмана Івана Мазепи, тут йому зведено пам?ятник.

У селі Пилипча дитинство провів відомий російський письменник К. Паустовський.

Надросся – це життєдайне джерело, з якого черпав свою творчу наснагу І.Нечуй-Левицький .

Узинська земля стала першим стартовим майданчиком у житті для льотчика –космонавта, двічі Героя Радянського Союзу П.Р. Поповича.